четвер, 26 вересня 2019 р.

Слухаємо, фантазуємо, творимо...

 Напередодні дня народження видатного педагога В.О Сухомлинського здобувачі освіти Високобайрацького НВК  пригадали  спадщину  педагога. Діти знайомились з його творами., слухали "музику природи". В.О.Сухомлинський писав : "Природа - колиска дитячої думки". Саме в таку "колиску" і поринули четвертокласники Високобайрацького НВК. Діти слухали природу і намагилися в своїх творах відтворити почуте. Їхні твори ще недосконалі, але написані струнами душі.
                                       

                                                Про що розповіла берізка
       Якось я зустрів берізку. І вона мені розповіла про таке:
-         Я вже дуже багато років тут стою і мене дуже ображали: залазили на мене школярі. І от я вже виросла і тепер можу захиститись, скидаючи тих, хто на мене вилазить. Я вже дуже стара. Мені 20 років. А сильна я така тому, що дух берізок дав мені сили.
  Мені сподобалась історія, яку мені розповіла берізка.
Свободчиков Іван.
Про що розповів клен
   
Я прислухався до клена.
Він сказав мені, що йому дуже холодно, бо листя вже опадає.
-         Що ж робити мені? Невже спати лягати аж до весни? Адже ще так не хочеться! Ні ще треба трішки помилуватися чарівницею осінню.
Ось про що розповів мені клен.
Рижик Ігор

Скарга берізки
Одного разу я підійшла до берізки, а вона мені й каже:
- Мені так сумно.
- Чому?, - запитала я.
- Тому що по мені кидають палицями, ламають гілочки.
- А хто ж знущається так з тебе?
- Хлопчики.
- А як звати їх?
-         Не знаю -, сумно відповіла берізка.
-  О, я придумала! Після уроків я заховаюсь, а коли вони прийдуть і будуть знущатися, я їх прожену.
-         Гаразд, - пгодилось засмучене деревце.
-         Ось вони йдуть сюди. Ану киш звідси і більше не з’являйтеся.
Так я прогнала бешкетників і врятувала берізку.
Сметенко Аліна.


                                                                                                Розповідь мушлі
Я слухав мушлю.
Вона мені розповіла, що була в морі, де купалось багато людей. Понад 300 ніг за одну годину перекидали її з місця на місце. Але вона не боялась, тому що поряд були ще такі самі мушлі. Коли не було людей, вони грались разом з крабами та рибками  в різні ігри. І ось одна людина забрала її з моря та привезла в село. І наша мушля засумувала.
   Ось про що розповіла мені мушля. Мені її дуже шкода.
Дубіна Дмитро.