Обмiн досвiдом

«ЩОБ СТАТИ СПРАВЖНІМ ВИХОВАТЕЛЕМ ДІТЕЙ, ТРЕБА ВІДДАТИ ЇМ СВОЄ СЕРЦЕ»

          

    В.О. СУХОМЛИНСЬКИЙ

                                             ЗМІСТ

І. ВСТУП

1.1. Школа на сучасному етапі

1.2. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів з використанням інноваційних технологій, як один із засобів екологічної освіти.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА.

     Характеристика основних елементів роботи.

2.1. «Мова – це віконця, через які людина бачить світ».

2.2. «Читання в сучасній школі є однією з найважливіших складових процесу навчання».

2.3. Математики – це теж цікаво!

2.4. «Природа постійно живить свідомість учнів яскравими образами, картинами, сприйняттями і уявленнями».

 ІІІ. ЗАКІНЧЕННЯ.

1.1.         Моє педагогічне кредо.

1.2.         Використана література.

                                  Школа на сучасному етапі

         Освіта ХХІ століття – це освіта для людини. Її стрижень – розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв′язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни. Отже освіта покликана створити умови для інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку і саморозвитку людини, а в стратегічному плані – закласти фундамент для формування демократичного суспільства, для якого освіченість, вихованість, культура – найвищі цінності, незамінні фактори стабільного добробуту і динамічного розвитку України.

         Ще Я.А.Каменський писав, що людина має виховувати себе для людства, бо без цього немислиме її духовне життя. Звідси випливає один із принципів освіти – її демократизація. А одним із найважливіших шляхів демократизації освіти – є оновлення методичного забезпечення навчального процесу, адже сутність уроків справжнього вчителя полягає не лише у змісті, а й у методиці їх побудови, шляхах і засобах організації роботи кожного учня. Він вчить дітей мислити, розмірковувати, аналізувати, робити висновки, здобувати глибокі знання, застосовувати їх на практиці. В основі оновлення методів, прийомів навчальної діяльності учнів мають бути гуманістичні стосунки, принципи рівноправного діалогу вчитель - учень. Визначальною спрямованістю такої роботи є розвиток самостійності учнів, їхньої пізнавально-дослідницької діяльності, систематичне формування у них умінь виробляти власну точку зору, оцінку життєвих факторів і явищ, погляди, переконання та ідеали, які грунтуються на національних і загальнолюдських цінностях.

          На кожному етапі розвитку суспільства домінують певні орієнтири на освіту та виховання нового покоління. В наш час особливо актуально стає проблема формування екологічної свідомості та культури не лише дорослих, а й молодших школярів, щоб зростали вони зі стійким розумінням того, що Земля – наш спільний дім, турбота про який – святий обов′язок кожної людини.

          Діти – це майбутнє кожної держави. Від їхньої освіченості та переконань залежить, якою буде через кілька десятиліть не тільки  наша держава, а й Земля. Від екологічного стану довкілля залежить існування життя на Планеті. Саме тому екологічна освіта має бути цілеспрямованою та неперервною, глибоко продуманою системою. В своїй роботі я намагаюсь, щоб діти набули елементарних знань про навколишній світ та вплив на нього життєдіяльності людини, щоб кожен усвідомив себе, як невід′ємну частинку природи, зрозуміли, що будь – яка форма життя є також невід′ємною частинкою проироди. Під час проведення уроків розвиваються пізнавальні здібності, гуманістичні почуття, доброзичливість, здатність до безкорисних дій щодо охорони життя та екоохоронного типу поведінки. Кожен повинен уявляти Природу не лише як середовище людського існування, а й як об′єкт почуттєво – емоційного пізнання.

         Початкова школа повинна стати серйозною передумовою активізації розвитку здібностей молодших школярів. З огляду на розвиток здібностей молодших школярів важливою є орієнтація чотирирічної початкової школи на розвиток пізнавальної самостійності учнів, введення особистісно -  орієнтовної системи  навчання. Практичне застосування особистісно - орієнтовних технологій позитивно вплине на самооцінку діяльності як учнів, так і педагога, що сприятиме їх активному творчому зростанню. І в таких умовах диференціація, індивідуалізація навчання та виховання учнів стануть основоположним принципом. Ми, вчителі початкових класів, з перших днів перебування дитини в школі повинні створити в класі атмосферу інтелектуального пошуку, творчості, учити дітей розуміти і вирішувати проблеми та проблемні ситуації, надавати дітям можливість щоденно відчувати радість від пізнання і творчої діяльності.

          Основний шлях розвитку пізнавальної самостійності учнів – це оптимально побудований навчальний процес, раціональна організація позаурочних форм роботи та ефективна взаємодія сім’ї і школи.

         Початкова освіта, як складова частина загальної середньої освіти, спрямована на всебічний розвиток молодших учнів та повноцінне оволодіння ними всіма компонентами навчальної діяльності. Тому в доборі змісту враховується його наступність і неперервність, доступність і науковість, потенційні можливості для взаємозв’язку навчання, виховання і розвитку, реалізації принципів індивідуалізації, гуманізацій навчально-виховного процесу.

         О.Я.Савченко зазнає, що на сучасному етапі відчувається потреба в новому етапі стосунків між учителем і учнем, в основі яких лежали б не наполегливість і покора, а співпраця, відкритість і довіра. Організація співробітництва з учнями на уроці передбачає використання різноманітних прийомів: спільне визначення мети уроку, створення ситуацій вільного вибору навчального діалогу, використання «рольової» гри, участь дітей в оцінці уроку, доборі навчального матеріалу.

         Я.А.Коменський писав : «Правильно навчати… - це означає розвивати здібності розуміти речі, щоб саме з цієї здібності, ніби з живого джерела, потекли струмки знань».

         Виходячи з цього, я працюю над проблемою: «Розвиток пізнавальної самостійності учнів із застосуванням інноваційних технологій навчання, як один із засобів екологічної освіти». 

Розвиток пізнавальної самостійності учнів із застосуванням інноваційних технологій, як один із засобів екологічної освіти

         Інтерес у навчанні є своєрідним епіцентром активізації навчання, розвитку пізнавальної активності школярів, формування у них позитивного ставлення до процесу й результатів своєї праці.

         Уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозуміти, що, чому і як відбувається, знайти в собі сили, щоб відшукати відповіді на ці запитання, не відступити перед труднощами, а, діставати відповідь, знову прагнути вперед, у незвідане, - все це разом узяте, і є інтерес. Інтерес емоційний, він дарує радість творчості, радість пізнання, він міцно пов’язаний з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, пам’яттю, мисленням і волею.

         В.О.Сухомлинський писав: «Урок іде цікаво – це значить, що навчання, мислення супроводжуються почуттям піднесення, схвильованості учнів, подиву, інколи навіть зачудування перед істиною, яка відкривається, усвідомленням й відчуванням своїх розумових сил, радістю творчості, гордістю за велич розуму й волі людини.

Пізнання саме по собі дивний, незвичний, чудовий, незвичайний процес, який пробуджує живий і незгасний інтерес. У природі речей, в їх відношеннях і взаємозв’язках, у рухові й зміні, в людських думках, у всьому, що створила людина, - невичерпне джерело інтересу. Але в одних випадках це джерело, як струмок, дзюрчить на наших очах – підходь, дивись, і перед тобою відкривається дивовижна картина таємниць природи; в інших – джерело інтересу приховане в глибині, до нього треба добратися, докопатися, і часто трапляється так, що сам процес «підходів», «підкопів» до сутності природи речей і їх причинно-наслідкових зв’язків є головним джерелом інтересу».

     Послідовним кроком у забезпеченні можливостей постійного духовно – творчого розвитку та вдосконалення особистості формування інтелектуального і культурного потенціалу кожної людини стала розробка «Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті», в якій наголошується на безумовно необхідні зміни знанієвої парадигми освіти на діяльнісно - розвивальному та обов′язковому переході від інформаційно - репродуктивного навчання до особистісно -орієнтовного.

     У сучасних умовах основою духовно – творчого розвитку школярів, разом із естетичним вихованням, стимулюванням пізнавальної та творчої активності в різних сферах життя, має бути екологічна освіта, сутність якої полягає(за І Зязюном) у «поєднанні інтелекту та почуттів», адже повноцінне співіснування кожної людини з оточуючим світом на 20% відбувається завдяки розуму, а решта через почуття і, зокрема, естетичні. А естетичні почуття не можуть існувати без спілкування з природою.

     На кожному етапі розвитку суспільства домінують певні орієнтири для навчання і виховання молоді. Сучасна початкова школа потребує інноваційних технологій, здатних підготувати школярів до життя в надзвичайно глобалізованому і динамічно змінному світі, навчити сприймати його як суттєву складову власного способу життя. Саме тому основну увагу в своїй діяльності я приділяю вихованню дитини, яка живе за сучасним законами керується власними знаннями і переконаннями, росте всебічно розвиненою, самостійною і самодостатньою особистістю, потрібною суспільству, без якої неможливо розбудувати ні основи демократії, ні досягти параметрів економічно розвинених країн.

     Безумовно, що одним із основних понять інноваційних технологій є екологізація освіти. Адже людство повинно змінити своє ставлення до природи, змінити стиль своєї діяльності та існування, переоцінити життєві цінності. Проблема екології є досить актуальною для нашої області, села зокрема, країни і всієї планети в цілому. Настав час керуватися у своїх діях принципами екологічного гуманізму: не владарювати над природою, а співпрацювати з нею, бути не «царем природи», а її невіддільною часткою.

     Потрібна нова філософія життя, висока екологічна культура й свідомість у формуванні яких, я вважаю, належить початковій школі – одній із перших ланок становлення людини, бо саме тут закладаються підвалини інтелекту, структура мислення, а природна допитливість дітей і щирий інтерес до навколишнього світу створюють надзвичайно сприятливі умови для екологічного виховання.

     Формуючи екологічну культуру школярів , неможливо не звернутися до надбань педагогічної спадщини видатного українського педагога, заслуженого вчителя України В. О. Сухомлинського, до його досвіду у сфері екологічного виховання учнів. Великий педагог стверджував, що сама собою природа не розвиває й не виховує. Залишивши дитину на одинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумнішою, глибоко моральною, непримиренною до зла. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховати найкращі людські якості.

     «Природа – колиска дитячої думки. І треба прагнути, щоб кожна дитина пройшла школу дитячого мислення. Думка про те, що ми діти природи, повинні бути дбайливими і вдячними, особливо виразна і хвилююча тоді, коли діти бачать плоди землі, замислюються , як треба оберігати джерело, з якого п′ємо», - писав відомий педагог.

     Перспективність екологічного виховання – це одна з передових педагогічних ідей Василя Олександровича, варта подальшого застосування у практиці побудови освіти ХХІ століття. Тому я сьогодні приходжу до висновку, що метою великого природолюба було цілеспрямоване формування у його вихованців розуміння органічного взаємозв′язку і єдності людини з навколишнім середовищем як єдиної гармонії, ролі природи у житті дітей, необхідності її охорони, виховання особливої відповідальності за стан справ у довкіллі. І тільки з дитячих років, коли маленькі душі, як губка вбирають у себе знання, слід прищеплювати і виховувати в них екологічний світогляд, який найефективніше формується у шкільні роки. Досліджуючи «Книгу природи» В.О.Сухомлинського, я зрозуміла, що це не просто сторінки, а яскраві спостереження, які западають у душу і виховують добрих, чуйних діточок, які не зможуть просто так зірвати квіточку чи зламати деревце, зашкодити тому, коко люблять, бо для них це вже жива істота, яка відчуває біль, яку потрібно берегти. Саме ця психологічна особливість є «потаємним кодом», знаючи який можна відчинити дверцята до дитячих сердець.

     Відтак, необхідність використання педагогічної творчої спадщини В.О.Сухомлинського з метою удосконалення процесу екологічного виховання учнів у початкових класах надихнуло мене розкрити дитячу душу через природу, щоб вивчення її, будь – яке спілкування з представниками флори та фауни залишало в пам′яті школярів глибокий слід, впливало на їхні почуття і свідомість. Для цього необхідно формувати креативну особистість, яка здатна запропонувати або зробити щось нове завдяки фундаментальним та прикладним знанням. Адже креативність – це характерна ознака творчої особистості, яка має внутрішні передумови, що забезпечують її творчу і пошукову активність та дослідницьку поведінку, а також спроможність реалізовувати свій творчий потенціал за власною ініціативою  і вибором відповідних засобів. Креативність  - передумова для будь- якої творчої діяльності, змотивованої прагненням індивідууму до самовираження та самоствердження.

     Креативність як важливу складову цілісної творчої особистості можливо результативно розвивати шляхом удосконалення методики навчання та виховання у процесі опанування школярами різних видів мистецтва, виховання екологічної культури.

     Креативні освітні технології варто визнати ефективним способом здійснення таких еволюційних процесів, як модернізація та вдосконалення вітчизняної системи освіти й виховання загалом, цілеспрямований та послідовний творчий розвиток кожного школяра.

     Сучасні умови навчання молодших школярів характеризуються гуманізацією освітнього процесу, зверненням до особистості дитини, спрямованістю на розвиток її кращих якостей і формуванням різносторонньої і повноцінної особистості. Реалізація цього завдання потребує нового підходу до навчання і виховання дітей Навчання має бути спрямованим на формування пізнавальних інтересів і здібностей учнів. Головне завдання освітнього процесу сучасної школи те, що учень має вчитися сам, а вчитель - управляти його навчальною діяльністю.

    Виходячи із педагогічних та психологічних досліджень, вимог до сучасного уроку, до розвитку особистості, я працюю над проблемою «Розвиток пізнавальної самостійності учнів із застосуванням інноваційних технологій навчання , як один із засобів екологічної освіти». Я завжди надаю перевагу не пасивному, а активному засвоєнню знань учнями.  Традиційний пояснювально – ілюстративний процес я прагну замінити новими педагогічними технологіями. Тому в своїй роботі часто використовую інтерактивні технології навчання. Це такі вправи , як:

·        «Веселий олівець», коли під час поетичної хвилинки на уроках читання ми заучуємо вірш, зображуючи його схематично, за допомогою позначок в зошиті.

·        «Мікрофон», коли ставлю запитання, а учні відповідають в іграшковий мікрофон, намагаючись говорити чітко, лаконічно.

·        «Ситуативне моделювання», зокрема гра – експромт «Судова справа над Сонечком»( В процесі роботи «прокурора», який звинувачує Сонечко в заподіяні шкоди для екології, а також під час роботи «адвоката», який захищає Сонечко, учні з′ясовують,чи корисне Сонце для екологічного стану нашої планети, чи, навпаки, завдає шкоди. Аналогічно проводимо гру – експромт «Вогонь – друг, вогонь – ворог».)

·        Метод «Прес», коли працюють 4 пари учнів одночасно і перед кожною парою завдання – відповісти на запитання за поданим кліше:

     1-ша пара – «Я вважаю, що…»;

     2-га пара  - «…тому, що…»;

     3-тя пара – «…наприклад…»;

     4-та пара – « Таким чином…».

·        «Акваріум», коли існує декілька шляхів розв′язання екологічної проблеми.

     Ще одна із передових технологій, яку я використовую у своїй діяльності – групові технології. Адже саме робота в групі дає можливість працювати кожній дитині , відчути свою значимість у вирішенні поставленої задачі. Ця форма роботи дає змогу реалізувати основні умови колективу:

·        усвідомлення загальної мети;

·        доцільний розподіл обов′язків;

·        взаємна залежність і контроль.

     Групові технології потребують тимчасового поділу класу на групи для спільного вирішення певних завдань. Учням пропонується обговорити завдання, намітити шляхи їх вирішення та реалізувати на практиці і, нарешті, презентувати спільний результат. Ця форма роботи забезпечує облік індивідуальних особливостей дітей, відкриває великі можливості для кооперації та формування колективної пізнавальної діяльності.

    Головні особливості організації групової діяльності учнів на уроці:

·        клас ділиться на групи для вирішення конкретних навчальних завдань. У зв′язку з малою кількістю учнів у класі – це переважно дві групи. На групи можна поділити за допомогою пазлів( найбільш ефективний спосіб поділу. Так як роздаючи пазли, вчитель сам заздалегідь може внести корективи в склад груп.)

·        кожна група отримує певне завдання і виконує його спільно під безпосереднім керівництвом вчителя або лідера групи, якого обирає сама. На початку організації роботи в групах лідерство намагались взяти всі учні в групі. Але згодом зрозуміли, що лідер бере на себе найбільш відповідальну ділянку роботи. І потім почали обирати лідером учня, який в даній групі має найвищий рівень знань.

·        завдання в групі виконується в спосіб, який дає змогу врахувати і оцінювати індивідуальний внесок кожного члена групи;

·        склад групи може змінюватись, він добирається з урахуванням того, щоб з максимальною ефективністю для колективу реалізовувалися навчальні можливості кожного члена групи, залежно від змісту і характеру майбутньої роботи.

     Робота в групі допомагає учням доповнювати знання один одного. Під час роботи я контролюю роботу, відповідаю на запитання, регулюю суперечки і, за необхідністю, надаю допомогу окремим групам. Допомога вчителя – це не пряма підказка, як виконувати те чи інше завдання, а організація спільного пошуку, за якого дитина напружує свій розум у спільній діяльності з дорослими. Навіть за мінімальної участі у спільній діяльності учень почувається співавтором, співучасником у виконанні завдання, щоразу накопичуючи вміння і розвиваючи здатність до самостійної діяльності. Саме така організація навчального процесу допомагає розкрити  потенційні можливості дитини, виховає в неї віру в свої сили.     Групова робота на уроці може застосовуватись для вирішення майже всіх основних дидактичних завдань.

     Нині як ніколи загострилося питання поліпшення якості освіти, тож актуальною є проблема підвищення пізнавальної активності дітей, створення ситуації успіху.  Але як зацікавити дитину, викликати бажання вчитися, пізнавати, замислюватися, робити висновки?

Мені в цьому допомагають ігрові технології:

·        Метод «Мозковий штурм»  я використовую, коли потрібно протягом короткого часу згенерувати багато ідей на основі творчої активності учнів.

·        Кейс – метод ( метод ситуативних вправ, проблемного навчання) я застосовую, коли хочу надати учневі право самостійно вибрати собі завдання, незважаючи на рівень його пізнавальної активності під час виконання попередніх робіт. При цьому учень починає прагнути лідерства, намагається демонструвати власні здібності й досягнення, розвивається наполегливість, удосконалюється емоційна сфера особистості. В.О.Сухомлинський писав, що не механічне заучування, не формальне запам′ятовування , а свідоме і ґрунтовне вивчення фактів у системі, глибоке розуміння процесу, його закономірностей є головним показником освіченості.

·        Метод проектів використовую в основному в процесі вивчення предмета « Я і Україна».Також учні прийняли участь у всеукраїнській акції «Моральний вчинок. Екологічний напрямок.», розробивши проект «Збережіть наші водойми».

·        Рольові ігри.

         Формування пізнавального інтересу і є результатом, і необхідною умовою для розвитку пізнавальної самостійності  учнів. Невипадково інтерес образно порівнюють з каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції, активізує розумову діяльність.

         У своїй роботі я застосовую останні дослідження у галузі педагогіки та методики початкового навчання, які показали що важливими умовами для розвитку пізнавальної самостійності є :

·        Розуміння дитиною змісту і значення матеріалу, що вивчається;

·        Наявність нового як у змісті матеріалу, що вивчається, так і в самому підході до його розгляду;

·        Емоційна привабливість навчання;

·        Наявність оптимальної системи розвивальних і пізнавальних завдань до відповідної «порції» програмового матеріалу;

·        Творче використання додаткової якісної інформації;

·        Самостійність у пізнавальній діяльності, оцінка успіхів учнів учителем.

Роботу з розвитку пізнавальної самостійності на уроках доцільно будувати у такій послідовності: цікаво – знаю – вмію. Треба прагнути зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. «Важких наук немає. Є тільки важкий виклад…Завдання педагогіки – зробити науку настільки зрозумілою, щоб її можна було засвоїти, тобто примусити її говорити простою звичайною мовою». (О.І.Герцен.)

         Для розвитку пізнавальної самостійності школярів у процесі навчання я застосовую різні типи нестандартних завдань:

·        Сворення навчальних проектів;

·        Складання і розв’язування задач на матеріалі довкілля;

·        Система вправ на розвиток уміння висловлювати здогад, припущення, доводити справедливість певних тверджень;

·        Творчо-пошукові завдання;

·        Робота в групах;

·        Робота в парах;

·        Збагачення навчального матеріалу завданнями комбінаторного типу та задачами з логічним навантаженням;

·        Виконання інтегрованих завдань;

·        Використання цікавинок на уроках (завдання для інтелектуального самовдосконалення, головоломки, задачі-казки, задачі-вірші, ігрові вправи, тематичні загадки, задачі-веселинки);

·        Зустрічі з казковими героями;

·        Дидактичні ігри;

·        Різнорівневі завдання;

·        Завдання творчого, пошукового характеру;

·        Театралізовані вистави, казки;

·        Сюжетно – рольові ігри;

·        Екскурсії.

               Я намагаюсь зробити так, щоб учні намагались більше, не обмежувались матеріалом підручника, а прагнули дізнатись більше, познайомитись з додатковими матеріалами з певної теми. В.О.Сухомлинський писав: «… На уроці між обов’язковими знаннями і тим, що виходить за межі програми, немов перекидається місток, і вчитель веде свого вихованця по цьому містку. На елементарні знання, які даються учням на уроці, я дивлюсь, як на зернятко, з якого виростає могутня паросль думки, даючи багатий урожай – жадобу пізнання, прагнення бути розумнішим, розвинутішим, духовно багатим». В.О.Сухомлинський вважав, що «Педагог стає світочем знань за умови, якщо вихованцеві хочеться знати незрівнянно більше, ніж він узнав на уроці, і це бажання стає одним з головних стимулів, що спонукають вихованця до навчання, до оволодіння знаннями.»

         Я теж намагаюсь зробити так, щоб робота, розпочата на уроці, продовжувалась учнями дома, в бібліотеці, за додатковими джерелами знань.

            Розвиток пізнавальної самостійності -  процес тривалий і складний. Тут потрібна система ретельно продуманих заходів і прийомів, за яких використовуватимуться всі можливості навчально-виховного процесу. Молодший школяр відрізняється від дорослої людини не обсягом знань і умінь. Це відмінність якісна: він про все судить по-своєму, бачить, оцінює по-своєму, у нього інша логіка, а не просто «менш логічна», ніж у вчителя чи батьків. І те нове, що відкривають дитині у школі, - це не «доважок», а координальна перебудова її досвіду, в результаті якої й з’являється новий, розумний погляд на світ.

         На розвиток пізнавальної самостійності учнів значною мірою впливають мотиви учіння. О.Я.Савченко у посібнику «Сучасний урок у початкових класах вказує на те, що найголовнішими результатами навчання є виховання сумлінного творчого ставлення учня до праці, його позиція на уроці, бажання та прагнення бути кращим, тобто позитивні зміни в самій особистості дитини».

         «Мотиви учіння – глибоко особистісна індивідуальна якість. Зовнішня поведінка учня, йог ставлення до школи, товаришів, оцінювання багатьох подій – це все «вершечки» від багатьох корінців, що живлять його бажання вчитися, долати труднощі.»

         Для формування повноцінної мотивації молодших школярів дуже необхідно забезпечити такі умови:

·        Збагачувати зміст особистісно-орієнтовним цікавим матеріалом;

·        Утверджувати справді гуманне ставлення до всіх учнів, бачити в дитині особистість;

·        Задовольняти потреби в спілкуванні з учителем і однокласниками під час навчання;

·        Збагачувати мислення інтелектуальними почуттями;

·        Формувати допитливість і пізнавальний інтерес;

·        Формувати  адекватну самооцінку своїх можливостей;

·        Утверджувати прагнення до саморозвитку, самовдосконалення;

·        Використовувати всілякі засоби педагогічної підтримки, коли вона особливо потрібна, прогнозувати ситуації;

·        Виховувати відповідальне ставлення до навчальної праці, зміцнювати почуття обов’язку.

«Добре вчити дитину, яка тягнеться до вас, як соняшник до сонця. Щоб не перервати цей ланцюжок довір’я необхідно бачити перед собою людину, а потім вже учня. Особистісно-орієнтовне спілкування на уроці – стрижень стимулювання навчальної праці, один із засобів активізації пізнавальної та розумової діяльності учнів на уроці».

«Мова – це віконце, через яке людина бачить світ»

         Ці слова належать В.О. Сухомлинського. Рідна мова – це кращий цвіт духовного життя народу, в ній одухотворюється народ, Батьківщина, зберігаються результати пізнавальної діяльності багатьох поколінь, плоди глибоких сердечних рухів, історичних подій, вірування, погляди, сліди пережитого горя і пережитої радості, відображується природа рідної країни, уся історія духовного життя народу, його моральні та естетичні ідеали, його думки, почуття, надії і сподівання.

         К.Д.Ушинський підкреслював виняткове освітнє і виховне значення мови, називаючи її найбільшим народним наставником, незвичайним педагогом, кращим тлумачем природи й життя. «Мова, твердив учений, - це могутній засіб розвитку індивіда, за допомогою неї дитина здобуває, розвиває мислення, спілкується з людьми. Дитина, навчившись рідної мови, вступає вже в життя з безмежними словами.»

         В державному стандарті початкової загальної освіти зазначені основні цілі освітньої галузі « Мова і література». Виходячи з цих завдань, я і намагаюсь проводити уроки мови.

         На уроках є частими зустрічі з казковими героями. Саме Буратіно, Незнайко, Зайчик, Білочка, Слоненя і Каченя  щось радять, допомагають, підказують дітям або, навпаки, просять поради чи допомоги. Саме зустріч з казковими героями вимагає від учнів активності, бадьорості, зосередженості, уваги. Адже від їхньої роботи залежить настрій казкового героя. Особливо подобаються учням казкові герої, які можуть реагувати своєю мімікою на роботу учнів. (Зайчик сумний, бо ви невірно виконали завдання. Зайчик веселий, бо радіє вашим успіхам. При цьому ротик у Зайчика рухається.) Зустріч з казковим героєм може також відбутися лише після розгадування загадки.

Пухова руденька шуба

Із сосни стриба на дуба.

Хвіст у неї, як мітла,

А сама на зріст мала.

Очі сяють, як намисто

Мов дві цяточки вогнисті.

В неї хата гарна, тиха,

Взимку повненька горіхів.

В лісі любить вона жити

Відгадайте, хто це, діти?

(Білка)

     І ось перед учнями з’являється Білочка, а в кошику вона тримає цікаві завдання, які необхідно виконати на протязі уроку. І тут же розв′язується задача екологічного змісту, пов′язується матеріал уроку з життєвим досвідом учнів.

       Саме створення на уроці атмосфери зацікавленності сприяє високій ефективності уроку. Казковий герой може принести на урок і план уроку, який з’являється на дошці після розгадування тієї ж загадки,  кросворду, ребуса. Записаний на дошці план уроку дає змогу здійснити диференційований підхід до навчання, найбільш ефективно розподілити час між етапами уроку. Зліва вивішується таблиця з символічними позначеннями уроку. А справа – завдання на урок.

              Учні знають символічне позначення кожного етапу уроку. «Позначки» допомогають учителеві і учням досягти  цілеспрямованості уроку, а головне – діти краще усвідомлюють мету своєї діяльності, що є  передумовою їх активної позиції, співпраці з педагогом.» Так пише в своїй книзі О.Я.Савченко. Учні намагаються працювати самостійно, ефективно, творчо.

     Одним із завдань уроків мови – є вироблення в учнів навичок каліграфічного письма. Навчання каліграфії відбувається в період навчання грамоти. Процес же вдосконалення навичок каліграфічного письма – впродовж усього періоду навчання. Я намагаюсь зробити ці хвилинки змістовними, цікавими, наповнити необхідною лексичною, орфографічною, мовленнєвою діяльністю учнів. На каліграфічній хвилинці перш ніж писати букву, ми розгадуємо ребус, кросворд.

            Після розгадування кросворду з’являється ґава, на крилі у неї записаний кросворд, піднімається крило і з’являється буква, яку ми будемо писати – це буква «Г». Такі завдання підібрані відповідно до кожної букви. Записуємо букву, поєднуємо її з іншими буквами. А потім знайомимось із пташкою, яка принесла нам цю букву, тобто іде додаткова інформація на уроці, здійснюються міжпредметні зв’язки, екологізація освіти. Ми з′ясовуємо,чому пташок все менше і менше, як можна допомогти пірнатим друзям.

«Ґава – це пташка з родини воронових.

Вони ведуть осідлий спосіб життя й зимують біля людей.

Ґава стала однією з персонажів казок і байок.»

         Навчання рідної мови неможливе без введення дітей у свідоме володіння скарбами рідної мови. Для введення дітей у народну мову я застосовую різні види словникової роботи з використанням малюнків, віршів. Дуже подобається учням словникові диктанти, побудовані на народознавчій основі. Записуючи слова, ми розтлумачуємо значення цих слів, я намагаюсь дібрати малюнки з зображенням предметів, про які йтиме мова. Так після написання букви «Ґ» записуємо слова: гринжолята (низькі широкі дерев’яні сани); газда (( господар, хазяїн), той, що займається господарством, веде його); ґедзь (велика муха, що живиться кров’ю тварин, соком рослин).

         Розуміти походження слова і вміти його пояснювати – основа розвитку як пізнавального інтересу до рідної мови, так і зв’язного мовлення, один із шляхів активізації пізнавальної та розумової активності учнів. Тому під час словникової роботи я широко використовую етимологічний аналіз слова.

         Значення окремих слів розкриваємо разом з учнями, наприклад:

- Діти, спробуйте відгадати загадку: Вірно людям я служу – їм дерева стережу. Дзьоб міцний і гострий маю, шкідників ним добуваю.

- Хто ж це такий?

  Так, це дятел. А назва його походить від слов’янського слова, яке означає той, що довбає.

-А як ви гадаєте, чому його так назвали?

-Вірно. Птах тому так зветься, що він довбає кору дерев – знищує шкідливих комах.

- А як ми можемо оберігати нашого дятлика?

Про значення інших слів дізнаємось від самого казкового героя.

          Куцохвостику вухатий,

     Чому зайцем тебе звати?

-Так давно мене назвали

І на вуха не зважали.

Бачили, що молодець,

І назвали – стрибунець.

Бо «заяти» - то стрибати,

Сам ти можеш порівняти:

Продавець – від продавати,

Видавець – від видавати.

Ну, а заєць – від «заяти»,

По – слов’янському – «стрибати».

А «капуста» свою назву пояснює так:

- Ось вам відповідь жива:

Капут – значить голова.

Капуціо італійське –

Це капуста українська.

         Під час словникової роботи широко використовую загадки. Адже загадки сприяють розвитку в учнів кмітливості, уміння зіставляти, в звичайному бачити прекрасне, привабливе, гарне і таємниче. Загадка на уроці допомагає мені у справі виховання, навчання і розвитку мовлення і мислення дітей.

         Цікаво проходить робота над словами-іменами. Адже учням цікаво дізнатися, що означають їхні імена.

         Наприклад: чи знають хлопчики Анатолії, що їхні імена сховали в собі назву …держави. Так, у давнину півострів Мала Азія називали Анатолія. Так от, вважають, що ім’я Анатолій походить від назви мешканця Анатолії.

         У грецькій мові слово «анатоле» означає «схід». А ви, звичайно ж, пам’ятаєте, що сонце встає завжди на сході. Бачите, скільки світла в одному імені.

         Під час словникової роботи я широко використовую легенди українського народу, пов’язуючи їх із символами, обрядами, звичаями нашого народу. Написавши слово «грицики», я демонструю учням малюнок із зображенням цих квітів і зачитую легенду: «Колись сільський пастушок Грицько пошкодив ногу. Що робити? Кров струмком біжить, не зупинити. Тоді зірвав він жмут невідомої трави, приклав до рани, і кровотеча вщухла. Відтоді вдячні нащадки і назвали ці непоказні квіти – грициками.

Віночок з грициків носили дівчатка-підлітки.» Також народознавчий матеріал – невичерпне джерело для виховання екологічної культури учнів.

         Весь матеріал, пов’язаний з народознавством я вмістила в папку: «Використання елементів народознавства на уроках української мови». Цей матеріал використовую і в позакласній роботі під час проведення гри «Поле чудес», «Слабка ланка», «Подорож у країну Мовляндію».

         Вдало проведена словникова робота сприяє розвитку пізнавальної та розумової діяльності учнів на уроці. Викладення, а ще краще сказати вивчення нового матеріалу я будую за схемою цікаво - хочу знати-знаю- вмію. Саме вивчення нового матеріалу. Перш ніж дійти до визначення правила, ми з дітьми здійснюємо ряд завдань, після яких учні будують своє припущення правила. А потім судження дітей ми перевіряємо з матеріалом підручника, зіставляємо наше визначення з визначенням у підручнику. Такі пошукові завдання викликають у дітей задоволення від навчання.

     В.О.Сухомлинський – видатний педагог. І в своїй роботі я постійно звертаюсь до праць цієї видатної людини.

Біля нашої школи ростуть берези. В одному місці три берези ростуть поруч одна біля одної. Це місце нашого класу. Там ми проводимо уроки читання і природознавства, образотворчого мистецтва і української мови. Там ми вчимося слухати шелест трави і гілочок. Так, послухавши березу (приклавши вушко до стовбура) я запропонувала учням спробувати скласти вірш за початком:

Чому ти сумуєш

Біленька берізко?

         Була осінь. Кожен з учнів уявив березу в образі живої істоти і написали свої рядочки до вірша:

    - Чому ти сумуєш,

Біленька берізко,

І віти свої

Нахилила так низько?

- Тому що вже осінь настала

І без листя мені холодно стало.

                                     (Кобренюк Юлій)

           Після уроків в природі учні з задоволенням складають казки, оповідання, фантастичні розповіді. Дуже радує те, що учні пов’язують свої казки з матеріалом, вивченим на уроці. Наведу приклад такої казки.

Струмочок

   Одного разу дідусь розповів онукам про те, що в їхньому лісі було джерело. Старі люди говорили, що й вода у джерелі була цілющою. Але за ним ніхто не доглядав і воно зникло. Діти вирішили відродити джерело. У вихідний день вони взяли лопати і пішли до лісу. Знайшли і розчистили джерело. Дно обмостили камінчиками. Заіскрилася в джерелі чиста вода і почала вибігати срібним струмочком.

   Люди, оберігайте струмочки, бо з них починаються ріки.

                                                                                   (Рапота Віталій)

    Я впевнена, що дитина, написавши такі рядочки, не зможе в майбутньому дорослому житті наносити екологічної шкоди навколишньому середовищу.

    Діти дуже люблять складати вірші, загадки про природу, оточуючий світ.

Я маленька річечку.

    Я тонка , як стрічечка.

                                                  Я у лісі протікаю,

        Дерева й кущі напуваю.

         Я синенька, я гарненька,

       В мене рибки не прості.

      В мене рибки – золоті.

   А мальки маленькі –

     Гарні та спритненькі.

                                                        (Кобренюк Юлій)

   Всі учнівські твори ми відсилали до редакції газети «Долоньки» . Твори окремих учнів були надруковані у газеті. Дитина бачила результат своєї праці і прагнула до більших вершин.

         Диференційовані завдання є одним із засобів здійснення індивідуального підходу в організації навчальної діяльності учнів. На уроках мови я використовую картки для індивідуальної роботи. Завдання на картці на перший погляд однакові, але я знаю, що завдання різнорівневі. Наприклад, при вивченні «Іменник. Назви істот і неістот» я пропоную картку такого виду із завданням: Запишіть назви зображених предметів і поставте питання (Хто? Що?) На окремих картках стоїть позначка (червоний кружечок). На картках такого виду малюнки підібрані складніші.

      Для того, щоб підписати малюнки, необхідно застосувати знання з природознавства. До карток можна додати і додаткове завдання:

2.     Запишіть назви зображених предметів.

3.     Поставте питання.

4.     З одним із слів складіть речення.

Завдання записуються на картці. На виконання завдання відводиться певний час. Учень може за цей час виконати тільки перше завдання, або два завдання, окремі учні виконують всі 3 завдання.

         Для розвитку логічного мислення на уроках мови я використовую завдання з логічним навантаженням. Ці завдання вивішуються на окремій дошці і виконуються переважно вкінці уроку. Такі завдання дають змогу заповнити той вільний час на уроці, коли одні учні виконали завдання, а окремі учні ще працюють над виконанням вправи.

Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального і духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам. Сьогодні в освіті відчутний пріорітет загальнолюдських цінностей. Згідно з особитсісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості і її становлення відбувається у процесі навчання, коли дотримуються певних умов:

·        Створення позитивного настрою для навчання;

·        Відчуття рівного серед рівних;

·        Забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;

·        Усвідомлення особистістю цінностей колективно зроблених  умовиводів;

·        Можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша;

·        Вчитель не є засобом «похвали і покарання», а другом, порадником, старшим товаришем.

Усім цим умовам відповідають інтерактивні технології, які відносять до інноваційних. Сутність інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це базується на співпраці, взаємонавчанні вчитель – учень, учень – учень. При цьому вчитель і учень – рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання.

         Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу відповідної навчальної ситуації. Інтеракція сприяє формуванню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу вчителю стати справжнім лідером дитячого колективу. Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однвєї думки над іншою. Під час такого навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обгрунтовані рішення.

         Учні мого класу теж навчаються з використанням інтерактивних методів навчання. Так при вивченні теми «Іменник. Власні і загальні іменники.» учні діляться на групи, відшуковують малюнки із зображенням предметів, добирають власні і загальні назви. Потім кожна група презентує свою роботу. Таким чином на уроці працюють всі учні, навчаючи інших. Частим стало використання на уроках вправи «мікрофон». Вкінці уроку працює «Крісло вражень», на якому кожен учень висловлює своє ставлення до уроку. Таким чином я можу зробити для себе висновок, що учням сподобалось, які види роботи слід використовувати, а які замінити іншими.

         Отже, використання інтерактивних технологій навчання – це засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприятиме співробітництву, порозумінню і доброзичливості, дасть змогу реалізувати принцип розвитку пізнавальної самостійності  учнів.

                 Одним із аспектів особистісного розвитку є становлення самооцінки – найважливішого органу душевного життя, яким регулюється поведінка і діяльність людини. На уроках мови після виконання окремих вправ я застосовую принцип самоперевірки і самооцінювання, взаємоперевірки і взаємооцінювання. При виконання завдань такого типу учні спочатку виставляли оцінки один одному по принципу симпатій чи антипатій. Але через декілька уроків учні оцінювали вже реальні знання своїх однокласників.

         На уроках мови я намагаюсь досягти цілей освітньої галузі «Мова і література», окреслених в державному стандарті початкової загальної освіти. А саме: комунікативна лінія, яка передбачає формування та розвиток умінь слухати, говорити, читати і писати; лінгвістична – знання про мову, уявлення про звичаї, побут українського народу; діяльнісна лінія, яка передбачає уміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати мовні факти.

«Читання в сучасній школі є однією з найважливіших складових процесу навчання»

                                                               В.О.Сухомлинський.

         Серед різноманітних засобів формування особистості важливе місце належить урокам читання. Адже коли дитина буде свідомо, правильно, швидко читати, то і інші предмети для дитини не викликатимуть затруднень.

         На уроках читання я використовую вправи на вироблення навичок виразного читання. Для цього на дошці записую вірш.

Під копичку зайчик сів –

Капустинку швидко з’їв

Й виглядає з-під копички,

Чи ніде нема лисички.

Читаємо вірш у різному темпі, з різною силою голосу, читаємо так, як би це прочитав зайчик, ведмедик, лисичка.

         Уроки читання мають великі можливості для розвитку пізнавальної самостійності учнів, використання інноваційних технологій та формуванню екологічної культури учнів.

          Так після читання тексту учні отримують завдання обов’язкове для всіх: читати текст і відповідати на запитання. І дається додаткове завдання : підібрати загадки, прислів’я, вірші про об’єкт читання. Не всі учні виконують додаткові завдання, але кількість їх від уроку до уроку зростає. На наступний урок після вправи на виразність читання ми працюємо з «Скарбничкою мудрості». Це скринька, в яку учні кладуть підготовлений матеріал. Матеріал повинен бути естетично оформленим. Учням подобається працювати з «Скарбничкою мудрості».

         Підвищенню якості читання сприяють також інсценізації творів, які читаються. Особливо тоді, коли читання супроводжується діями, костюмами. Інсценізація перетворюється в театралізоване дійство. Для цього з допомогою батьків ми зібрали в класі колекцію новорічних масок, костюмів, які використовуємо на уроках читання.    

        

На уроках читання я також     застосовую інтерактивні технології.

Інтерактивні технології потребують певної зміни у житті всього класу , а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Власний досвід переконує в тому, що починати необхідно з поступового використання технологій – і вчителеві та учням треба звикнути до них. Доцільно навіть створити цілісний план поступового впровадження інтерактивних технологій, краще старанно підготувати декілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені «ігри».

          Спочатку проводжу з учнями особливе організаційне заняття і розробляю разом з ними правила роботи в класі. Налаштовую дітей на сумлінну підготовку до інтерактивних занять. Використовую спочатку прості інтерактивні технології: 

·        Роботу в парах;

·        Роботу в малих групах;

·         «мозковий штурм» тощо.

             Досвід подібної роботи показує, що такі заняття проходять цікаво, продуктивно, знімають закомплексованість в учнів з різним рівнем навчальних досягнень. Головне, що настає розвиток творчих здібностей учнів, пізнавальних інтересів, значно зростає ефективність уроків читання, у них виникає бажання читати художню, наукову літературу, дитячі газети і журнали. Використання інтерактивних технологій -  не самоціль. Це лише засіб створення тієї атмосфери в класі, що найліпше сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, надає можливості дійсно розвивати пізнавальну активність учнів.

          Для ефективного застосування інноваційних технологій, зокрема, для того, щоб охопити увесь необхідний обсяг матеріалу й глибоко його вивчити, я старанно планую свою роботу: даю завдання учням для попередньої підготовки – прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання.

   На одному занятті можна використовувати одну - дві інтерактивні вправи, а не цілий комплекс. Дібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ » до засвоєння теми. Під час цих вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони виконували вдумливо його, а не механічно або «граючись». Важливо провести спокійне, глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи.

         Для здійснення контролю за ходом навчання на підставі інноваційних  технологій учитель має попередньо добре підготуватись:

·        Глибоко вивчити і обміркувати матеріал, у тому числі і додатковий: різноманітні тексти, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;

·        Ретельно планувати й розробляти заняття, визначати хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінювання ефективності заняття;

·        Заохочувати учнів до вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем;

·        Оголошувати очікувані результати (мету) заняття і критерії оцінювання роботи учнів;

·        Передбачати різноманітні методи привернення уваги учнів, налаштувати їх до занять, підтримувати дисципліну, необхідну для нормальної роботи; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, розподіл ролей у групах тощо.

Використання інноваційних методів навчання веде до фахового зростання самого вчителя. Варто зробити перший крок, і після декількох старанно підготовлених уроків учитель зможе відчути, як змінилося ставлення до нього учнів, сама атмосфера в класі, що послужить додатковим стимулом роботи за інноваційними  технологіями.

     Серед інтерактивних методів навчання віддаю перевагу побудові «асоціативного куща», читанню із зупинками, грі «Так - ні».

     Зупинимося на методі, який має назву «Побудова асоціативного куща». Фактично вчитель визначає тему одним словом, а учні згадують все, що виникає в пам’яті стосовно цього слова.

     Спочатку виникають найстійкіші асоціації, потім другорядні. Вчитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається». Цей метод універсальний на всіх етапах уроку, зокрема під час активізації, в основній частині, як засіб перевірки знань.

     Отже, на дошці перед очима дітей виникає за їхніми відповідями цікавий кущ, на «гілках» якого знаходяться відомості.

     Таким чином, навчання молодших школярів стає цікавим, радісним, водночас створюються умови для бажання читати, самостійно поповнювати свої знання, пробуджується емоційне задоволення, радість від отриманих знань і самого процесу їх засвоєння.

     Використання методів «Асоціативного куща» будується на груповій (кооперативній) формі навчального процесу.

     Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернатива існуючим традиційним формам навчання. В її основу покладена ідея

 Ж. – Ж. Руссо, Ї.Г.Песталоцці, Дж.Дьюї про вільний розвиток і виховання дитини. Всі недоліки фронтальної та індивідуальної діяльності вдало компенсує групова.

     Кооперативна (групова) навчальна діяльність – це модель організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою.

     Методику застосування групової форми навчання молодших школярів впроваджую поетапно.

     І етап – привчаю дітей співпрацювати у фронтальній навчальній діяльності з використанням таких прийомів:

А) для оцінювання своєї відповіді учень сам призначає «вчителя»;

Б) у випадку виникнення труднощів під час відповіді, учень сам викликає собі помічника;

В) вводяться прийоми безсловесного спілкування: позначки «+» - згоден; «-» - не згоден; «!» - хочу додати, «?» - не зрозумів; використовуються жести, міміка;

Г) використовується дидактичні ігри, які розвивають уміння слухати одне одного;

Ґ) після кожної групової роботи обов’язково обговорювати з учнями успіхи виконаної діяльності.

     Коли учні засвоїли прийоми та правила колективної співпраці, тоді вони готові працювати у складі малої групи.

ІІ етап – переходити до систематичного використовування на уроці педагогічних прийомів, які наочно і практично переконують у важливості кооперації людей для досягнення ними найкращого результату:

·        Залучення батьків учнів для наведення яскравих життєвих прикладів;

·        Аналіз успішно проведених конкурсів, вікторин, учнівських свят і подорожей на уроці;

·        Використання завдань, які дають змогу учням на власному досвіді переконатися у користі їхньої спільної роботи.

Наприклад: клас поділити на дві частини, щоб одна група учнів працювала індивідуально, а друга – парами. Всім дітям запропонували подібні завдання – розгадати літературний кросворд до оповідання, який склали інші учні. Діти, які працюють парами, мають виконати швидше і якісніше;

·              Поступове ускладнення змісту навчальних завдань, перехід від репродуктивних завдань до творчих, проблемно-пошукових, бо групова робота найбільш ефективна тоді, коли навчальний матеріал поєднує відоме учням з невідомим, що заохочує дітей до взаємодії один з одним.

Отже, поступовість залучення молодших школярів до спільної діяльності в малих групах буде ефективною, якщо її організовувати систематично.

         Часто активізувати учнів мені допомагає така форма, як «Мозковий штурм» (як у фронтальній так і в груповій роботі). Діти не бояться висловлюватися. Саме цю форму роботи використовують  для узагальнення вивченого матеріалу, для актуалізації опорних знань під час підготовки до вивчення нової теми. Особливо цінним у роботі групи вважаю те, що учні мають можливість брати на себе різні ролі:

·        Партнерів, що вчаться співробітництва;

·        Учасників, які шукають альтернативного вирішення проблеми;

·        Мислителів, що аналізують взаємозв’язки між явищами;

·        Співрозмовників, які вміють активно слухати, підтримувати розмову; досягти згоди, домовлятися;

·        Експертів, що аналізують проблему;

·        Друзів, які піклуються один про одного, допомагають, довіряють.

На уроках читання обговорюємо з дітьми кожен текст. Діти вчаться робити висновки, мотивувати їх, прислухатися до думки інших, вести дискусію. Їхні висновки, зауваження, припущення, а іноді і помилки вражають своєю зрілістю. Щоб вести дискусію, висловлювати думки, школярам мало працювати з даним текстом підручника. Тому мої учні читають художні книжки, журнали, газети, енциклопедичну літературу і багато іншого. Таким чином я одночасно розв’язую і проблему покращення навичок читання, і всіх його складових.

         Учні на уроках читання мають змогу розкрити свої здібності, інтереси, нахили. Матеріал уроків читання має великі можливості для реалізації виховних завдань уроку. Це і естетичне виховання, і народознавче виховання, екологічне і моральне виховання. Діти з задоволенням ілюструють прочитані твори, складають діафільми до них. Все це значною мірою впливає на якість читання. 

МАТЕМАТИКА – ЦЕ ТЕЖ ЦІКАВО!

         Основним завданням початкового курсу математики є розвиток молодших школярів через засвоєння математичних понять та формування в них спеціальних умінь і навичок, необхідних у повсякденному житті і достатніх для вивчення математики в наступних класах, у тому числі забезпечення пропедевтичного оволодіння систематичними курсами алгебри геометрії.

         Зміст освітньої галузі забезпечує формування в учнів уявлень про натуральне число, засвоєння прийомів виконання арифметичних дій і обчислювальних навичок, ознайомлення учнів з основними величинами та їх вимірюванням, практичне ознайомлення з окремими залежностями між ними, формування уявлень про окремі геометричні фігури та їх властивості, вироблення необхідних графічних умінь.

         Початкова школа повинна сприяти розвитку творчих здібностей молодших школярів. З погляду на розвиток здібностей молодших школярів важливим є орієнтація чотирирічної початкової школи на введення особистісно - орієнтовної системи навчання. Практичне застосування особистісно - орієнтовних технологій позитивно вплине на самооцінку діяльності як учнів, так і вчителів. І в таких умовах диференціація й індивідуалізація навчання й виховання учнів стануть основоположним принципом. З перших днів перебування учнів на уроках математики я намагаюсь створити в класі атмосферу інтелектуального пошуку, творчості, учити дітей розуміти і вирішувати проблеми та проблемні ситуації, надати дітям можливість щоденно відчувати радість від пізнання і творчої діяльності.

         Навчальний процес повинен бути побудований так, щоб діти творчо мислили.

         Одне з найважливіших завдань шкільної математики – розвивати логічне мислення учнів. Звичайно, розвивати логічне мислення можна і треба під час вивчення всіх навчальних предметів. Але математика для цього має найкращі можливості.

         Урок математики я розпочинаю хвилинкою каліграфічного письма. Знову ж на урок приходить казковий герой, який приносить цю цифру. Після написання цифри, я застосовую вправу пошукового характеру. Необхідно знайти цифри, які заховались.

    Використовую такі завдання під час написання кожної цифри.

         Важливим етапом роботи на уроці математики є усний рахунок. Для активізації розумової діяльності учнів під час усного рахунку я використовую вправи - цікавинки у віршованій формі.

                            Гляньте, білочка одна

                            Визирає із дупла.

                            Ще одна стрибнула з гілки,

                            А за нею ще три білки.

                            Ми просимо, діти милі,

                            Щоб всіх білок полічили.

***

                            Дві синички, гарні птички,

                            На вербі сиділи,

                            Три подружки-щебетушки

                            Раптом прилетіли,

                            Скільки на вербі синиць?

                            Полічи веселих птиць.

         Такі завдання дають змогу повторити і склад числа. Завдання можуть містити і логічне навантаження.

                            Курка півню каже: «Друже,

Бачу ти поправивсь дуже».

Півень згодився: «Угу.»

І подибав на вагу.

Став Петько двома ногами

І затяг 2 кілограми.

- Ого – го ,  - гукнув, - ану,

Стану тільки на одну…

Ну, а хто з вас, діти, скаже,

Скільки зараз півень важить?

* * *

На дроті сиділо 5 ластівок.

Третя ластівка полетіла.

Скільки ластівок залишилось на дроті?

 Ці завдання сприяють вихованню ще й екологічної культури учнів.

         Одним із видів усного рахунку є гра «Швидкий м’яч». Ігрові ситуації, створені під час проведення усного рахунку активізують думку учнів, стимулюють їх до глибокого засвоєння навчального матеріалу. Так під час усного рахунку я проводжу гру «Троє поросят». На таблиці зображений будинок з дверима, які відчиняються. Біля будиночка граються поросята. До поросят підкрався хижий вовк. Він хоче поласувати поросятками. Щоб врятувати поросятко і впустити його в будиночок необхідно розв’язати приклад на зворотному боці поросятка. Ця таблиця рухова. Це дає можливість неодноразового її використання. Подібно до гри «Троє поросят» я проводжу ігри:

·        «Веселий клоун» (іграшки, якими жонглює клоун, рухомі)

·        «Новорічна ялинка»

·        «Веселі каченята»

·        «Танець метеликів»

·        «Кіт і миші»

·        «Подорож у джунглі»

·        «Рибалки» і багато інших.

Всі ці таблиці рухомі. Це дає змогу використовувати неодноразово.

                 

Використання цих таблиць дає змогу повторити і геометричний матеріал.        

В кишеньку (а) можна вставляти картки з зображенням арифметичних дій

(  +), і картки із зображенням відповідних чисел (2, 3, 4, 5, 5, 7, 8, 9, 10 і т.д.) Після проведення усного рахунку, коли учні обчислювали, йде робота з геометричним матеріалом.

·        Під якими номерами «заховались» трикутники, кружечки, чотирикутники і т.д.

·        Як називається фігура  під № 5?

·        Якого кольору кружечки?

Така робота допомагає і в кольорознавчій підготовці учнів.

         Головне завдання уроків математики в початкових класах – сприяти розумовому розвитку молодших школярів. Але, навчаючи учнів мислити, не слід забувати і про виховання їхніх почуттів, адже розум і почуття – взаємозалежні. Певні почуття підсилюють розумову активність учнів, деякі можуть її гальмувати. Я намагаюсь дбати про позитивноемоційний фон уроку, викликати у школярів такі почуття, як здивування, зацікавленість, захоплення; радість і задоволення від розв’язання складного завдання та від знаходження раціонального способу; милування результатом праці. Все це, безперечно, сприяє формуванню інтересу до математики.

         Позитивні емоції і почуття можна викликати в дітей, розкриваючи перед ними красу математичних закономірностей, точність і досконалість математичної мови, незаперечність законів, універсальність застосувань, романтичність історїї математичних відкриттів, зв’язки математики з природою та мистецтвом. Тоді уроки математики, окрім впливу на розумовий розвиток створюватимуть грунт  для формування естетичних почуттів учнів, виховання любові до всього живого.

Так під час усного рахунку я використовую гру «Сходинки» (пташка рухома. – Допоможіть пташці долетіти до будинку своєї подружки. Для цього необхідно зробити необхідні обчислення.)

Діти з задоволенням виконують такі завдання.

Так в процесі таких ігор учні «рятують» мишку від котика, «годують» маленьке зубренятко, допомагають білочці «зібрати і віднести в дупло » горішки. Завдання такого виду виховують у дітей співчуття, бажання прийти на допомогу.

         Під час вивчення теми «Вирази із змінною» я також використовую наочність.

За допомогою такої рухомої таблиці учні самостійно роблять висновок про те, що називається виразом із зміною. Малюнок, зображений на таблиці, використовується для творчого складання задач.

         Для розвитку логічного мислення під час вивчення геометричного матеріалу я використовую таблиці з зображенням різних предметів, які складаються з геометричних фігур. Учням пропоную назвати геометричні фігури, з яких утворений предмет.

Вчителі знають, що будь-які знання через гру засвоюються в 4 – 5 разів швидше, ніж у звичайному навчанні. Гра дає змогу легко привернути увагу дітей і тривалий час підтримувати в них інтерес до тих важливих і складних завдань, на яких у звичайних умовах зосередити їхню увагу не завжди вдається.

           О.Я.Савченко пише : «… бажання вчитись і працездатність учнів залежить, насамперед, від уміння вчителя зацікавити дітей, активізувати різні види сприймання, різні види мислення, пам’яті, спостереження. Добре продумана гра – надзвичайно дієвий засіб досягнення мети. Дидактична гра спрямована на розвиток мислення, уваги, мови дітей.»

         Для дітей, які приходять до 1 класу гра – це провідний вид діяльності. Тому на уроках я застосовую ігрові моменти під час вивчення нового матеріалу. Так при вивченні теми «Склад числа 5» до учнів приходить курочка ряба, яка несе яєчка. Курочка знесла 4 простих яєчка і 1 золоте.

-         Скільки всього яєчок знесла курочка?

-         Як ми утворили число 5? (4 і1)

-         Прийшла весна і вирішила курочка висидіти курчаток. Сіла на яєчка. Пройшов час і з 5 яєчок почали лупитися курчатка. Спочатку 1 (Яєчко розкривається, а в середині-курча).

-         Скільки ще курчаток повинно вилупитися?

-         Вилупилося ще одне курчатко.

-         Скільки курчаток у квочки? (2)

-         А скільки ще повинно вилупитись?

-         Ще одне курчатко з’явилось. Скільки курчаток є? (3)

-         А повинно вилупитись? (2)

-         З’явилось ще одне. Скільки всього курчаток? (4)

-         А повинно вилупитись? (1)

-         І ось нарешті у курочки з’явилися всі 5 курчаток.

На основі цього матеріалу можна складати задачі, виконувати обчислення (додавати, віднімати). В процесі гри діти добре засвоїли навчальний матеріал.

         Це тільки один із прикладів гри, які я використовую на уроці.

         Задачі – це матеріал для розвитку логічного мислення, творчості учнів. Для розвитку логічного мислення я використовую схеми, картки з записами короткого запису до задачі за якими учні складають умову і розв’язують задачу. Діти самі складають умову. Цим самим розвивається математичне мислення, логіка, зв’язне мовлення, здійснюються міжпредметні зв’язки. Учні самі підбирають малюнки вдома і приносять до школи. На основі них я складаю таблиці. Дитина дуже радіє, коли на уроці з’являється таблиця з малюнком, який саме вона принесла вчора.

Задачі на уроках розв’язуються різні: і на знаходження суми, остачі, різницеве порівняння, збільшення числа на кілька одиниць і т.д. Тому таблиці, підібрані мною, теж різні.

          У педагогічному процесі свої зусилля я намагаюсь направити на те, щоб вплинути на учня, спираючись на відповідні дидактичні принципи, і за допомогою певних методичних прийомів навчити його вчитися, створювати умови, за яких навчання стає виховним, таким, що формує переконання та особисті якості.

         Необхідна умова ефективності цих впливів – різнобічне знання особистості учня, найперше, його психологічних можливостей та особливостей. А щоб знати, що від дитини вимагати, потрібно знати, що вона може. Шлях розвитку індивідуальності лежить через розвиток інтересів, потреб, схильностей і здібностей учнів.

         Діти приходять до школи з різною підготовленістю, з різним мисленням, увагою, властивістю пам’яті. Діти із зниженою научуваністю потребують особливої форми навчальної діяльності. Дитина, в якої нестійка увага, не розвинена пам’ять, не зможе виконати простих традиційних завдань. В цьому випадку потрібна особлива форма подання матеріалу. Але до школи приходять діти і з підвищеною научуваністю. Вони також потребують особливої уваги вчителя, аби розвивати свої здібності. Отже необхідно здійснювати диференційований підхід до навчання.

         Одне з головних завдань, яке закладене в Державному стандарті початкової загальної освіти – це орієнтація системи освіти на дитячу особистість, її розвиток.

         Особистісно-розвивальна спрямованість освіти неможлива без деференційованого навчання.

         На своїх уроках я намагаюсь здійснювати диференційований підхід до навчання. Для цього застосовую частину дошки, на якій зображені сигнальні картки. Напроти карток – завдання.

В учнів на партах – кубики із зображенням таких же кольорів. Завдання розташовуються в залежності від матеріалу, який вивчається на уроці. Іноді матеріал розташовується за ступенем складності, іноді – за ступенем самостійності. Кубики дають змогу здійснювати взаємозв’язок між вчителем і учнями. Адже саме кубиками учні сигналізують результати виконання завдань.

         Одним із засобів здійснення індивідуального підходу для навчання є робота з картками. Це перфокартки. Перфокартки теж різнорівневі. Наприклад, на зворотному боці листівки записана задача і завдання:

-         розв’язати задачу;

-         склади задачу за малюнком;

-         склади задачу за власним задумом.

Подобається учням працювати з картками, які дають змогу здійснити самоперевірку та самооцінювання. Це картки по принципу лото. Коли, зіставивши приклади і відповіді, учні перевертають верхню частину картки. Якщо в результаті отримали суцільний малюнок, значить обчислення виконали вірно. Якщо зображення не суцільне – значить були допущені помилки в обчисленнях.

На уроці я застосовую завдання проблемно-пошукового характеру. Це приклади-телеграми, завдання – цікавинки , картки одноразового використання.

         Картки знаходяться біля дошки на таблиці. Картки розташовуються по «сходинках». Внизу – картки з простим завданням, посередині – складніші; а вгорі – картки з логічним навантаженням. Учні самостійно обирають картку відповідно до свого рівня знань. А щоб учні реально підходили до оцінки своїх знань, я картку з правильно виконаним завданням залишаю в учня. Тому це картки одноразового використання.

         Дуже приємно, коли учні на уроках готують свій матеріал. У нас в класі розміщується невеличка магнітна дошка. Учні готують до уроків додатковий матеріал і залишають його на магнітній дошці. Цей матеріал я обов’язково використовую на уроці. Це можуть бути задачі, приклади, рівняння, вирази з змінною. Додатковий матеріал повинен естетично оформленим. Наведу приклад такого матеріала. Учень склав таку задачу: «У бабусі Тасі в кошику 56 грибочків, а на галявині бабуся знайшла у 8 раз менше. Скільки всього грибів буде у бабусі в кошику?»

         Отже учні намагаються працювати творчо, розвиваючи свої здібності, інтереси, нахили, естетичні смаки.

         Я намагаюсь у роботі дотримуватись ідей В.О.Сухомлинського, який писав: «Я прагну до того, щоб після уроку, де я кинув зернятко знань у добре зораний грунт, почалось багате інтелектуальне життя, в якому мої вихованці випливають з ріки в океан знань…Зернина знань проростає і з’являється могутня паросль думки, тоді, коли після уроків, за бажанням самих вихованців загоряються незлічені вогники живої, допитливої думки».

         Творчі завдання учнів – це і є той вогник.

«Природа постійно живить свідомість учнів яскравими образами, картинами, сприйняттями і уявленнями.»

В.О.Сухомлинський

         На уроках природознавства я використовую такі методи і прийоми роботи:

-         Для активізації сприйняття – пояснення з опорою на наочність, бесіди з коментуванням малюнків, натуральних об’єктів;

-         Для активізації емоційної сфери – дидактичні, сюжетно-рольові ігри;

-         Для розвитку спостережливості – спостереження за об’єктами живої і неживої природи, проведення дослідів.

     Дуже корисним і цікавим є використання на уроках місцевого матеріалу. На уроках я використовую і творчі завдання учнів, які вони самостійно готують на уроках. (Де загадки, розповіді про рослини, тварини, які вивчались на уроці, розміщені на магнітній дошці).

         Звичайно, учням молодшого шкільного віку важко самостійно дібрати і оформити додатковий матеріал. Тому значною є допомога батьків. Співпраця учнів з батьками спостерігалась, коли на урок потрібно було скласти пам’ятку про збереження тварин і рослин, підготувати кросворди про природу.

Батьки – надійні мої помічники. Завдяки батькам ми маємо гарний кабінет. На батьківські збори батьки приходять із задоволенням.  Адже збори я не перетворюю в моралізацію: «Не вивчив!», «Не зробив!», «Порушив». А намагаюсь зробити так, щоб кожен з батьків порадів успіхам своєї дитини і в певній мірі зумів їй допомогти. До зборів я готую виставку «Наші успіхи», де поруч з фотографією учня виставляється кращий зошит, малюнок,виріб. Таким чином на стенді знаходяться фотографії всіх 8 учнів і їхні досягнення. Кожен з батьків побачить досягнення своєї дитини.

            На батьківських зборах я проводжу анкетування батьків, проводжу тестування. Тому збори перетворюються на тісну співпрацю з батьками, Наприкінці навчального року найбільш активні батьки отримують «Лист подяки». Тому, звичайно, намагаються бути активними всі батьки. В класі є стенд, який постійно поповнюється  «Досягнення жителів нашого села». На стенді розміщуються вирізки з газет, які розповідають про успіхи жителів села. І як світяться оченята дітей, якщо це замітка про їхніх маму чи тата, бабусю чи дідуся. Як прагнуть вони теж досягти успіхів, щоб бути такими ж .

         На цьому стенді учні записують свої прізвища після того, як батьки отримали «Лист подяки». Тому, звичайно, всі батьки намагаються бути гарними помічниками для дітей.

    

 Діти були учасниками міжнародного конкурсу «Кенгуру», твори учнів друкувались в дитячій газеті «Долоньки», учні класу були учасниками  всіх районних конкурсів художньої творчості, а також здобували перемоги на районному рівні.

Але ще є над чим працювати.

        Аналізуючи досвід своєї роботи з розвитку пізнавальної самостійності учнів , я дійшла висновку:

·        необхідно створювати комфортні умови для організації спілкування учнів;

·        розвивати стійкий інтерес до знань і потребу в них;

·        сприяти розвитку вміння самостійно розв′язувати складні завдання, підвищувати рівень самооцінки;

·        розвивати уміння слухати і чути, не бути байдужим до отримання знань;

·        підвищувати рівень екологічної освіти.

        Закінчити я хочу словами Ш.О.Амонашвілі, які повинні стати провідними для всіх вчителів: «… Ми повинні бути людьми доброї душі й любити дітей такими, якими вони є. Потрібно однаково любити і пустуна, і слухняного, і кмітливого, і тугодума, і лінивого, і старанного. І ще потрібно, щоб нашу доброту душі ми ділили порівну між своїми вихованцями, проте в тих формах, які будуть необхідними в кожному випадку.

Доброта і любов до дітей повинні бути не тільки станом, що внутрішньо переживається, а й провідним мотивом, стимулом нашої педагогічної діяльності, спілкування з дитиною, або з усім класом».

                            

                                        ЛІТЕРАТУРА

1.       Васильченко І. Екологічне виховання в початковій школі/І. Васильченко, О.Кондратюк.-К.:Ред. загальнопед. Газети,2005/

2.       Звєрєв І.Д. Екологічне виховання школярів/І.Д.Звєрєв, П.Г.Пєчко.-М.:Педагогіка,1994/

3.       Пономаренко Л. Особливості формування екологічної культури в молодшому шкільному віці/Л.Пономаренко»Початкова освіта»-2010-№14/

4.       Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів/О.Я.Савченко.-К.:Рад.шк.,1982.-124с./

5.       Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві/В.О.Сухомлинський//вибр.тв.: у

      5-ти т.-Т.2-К.:Рад.шк.,1977.-с.417-654/

6.       Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину/В.О.Сухомлинський//Вибр.тв.:у 5-ти т.-Т.2-К.:Рад.шк.,1977.-С.149-415/

7.       Статті журналу «Початкова школа»/№6,2012р,С.52, №2,2011.с.29-32/

8.  Державний стандарт загальної середньої освіти.

     9.  Концепція загальної середньої освіти.

10.                        Програми середньої загальноосвітньої школи.

     11. О.Я.Савченко «Сучасний урок у початкових класах».

12.                        Ш.О.Амонашвілі «До школи – у 6 років».

13.                        І.О.Синиця «Педагогічний такт і майстерність вчителя».

14.                        О.Т.Губко «Слово про вчителя».

15.                        Статті журналу «Початкова школа».

16.                        К.С.Прищепа, В.Г. Лук’яненко «Тематичний словник школяра».

17.                        А. Мовчун «Що в імені твоїм»

18.                        А.Каніщенко «Етимологічний аналіз слів».

19.                        Є.Чак «З біографії слова».

20.                       О.Пометун, Л.Пироженко «Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання».